Автор: Григорій Сковорода

Високої якості Смарагд, що перебував у славі при королівськім дворі, пише своєму приятелеві Діамантію таке:

«Люб'язний друже!
Шкодую, що не дбаєш за честь свою і живеш, похований у попелі. Твоя вартість мені відома. Вона гідна чесного й поважного місця, але нині ти подібний до свічника, що світить сокровенним світлом, але схоронений під спудом. Навіщо це світло, коли воно не дивує і не звеселяє людські погляди?
Цього тобі й бажаю, з шанобою — друг твій Смарагд».

«Дорогий друже! — відповідає Діамант. — Наше з видноти світло живить лише людське марнославство. Хай уже вони дивляться на сяюче небо, а не на нас. Ми лише кволий його відблиск. А ціна наша, чи ж бо честь, завжди лишається всередині нас. Полірувальники не дають її нам, а відкривають. Вона виднотою і людською похвалою не збільшується, а зневагою, забуттям та огудою не зменшується.

Лишаюся з такими гадками — твій друг Діамантій».

Мораль. Ціна і честь — одне і те ж. Хто не має нічого в собі, той прибирає зовнішнього блиску, натягає маску фальшивого діаманта і злодійської монети. Назворот у народі кажуть так: «Зробили Абрама чесним чоловіком». А варто було б казати так: «Засвідчено перед людьми про Абрамову честь». Освіта чи віра Божа, милосердя, великодушність, справедливість, постійність та цнотливість — ось ціна наша й честь! Давня приказка [свідчить]: «Дурень шукає місця, а розумного і в кутку видко».

Email (не публикуется)

Имя

Фамилия

Комментарий
 осталось символов

Отправить