Роль опитувань у зборі первинної соціальної інформації
Серед методів збору первинної інформації в соціології особливе місце посідає метод опитування.
Опитування - метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт
під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування)
соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента
(опитуваного) шляхом реєстрації відповіді респондентів на сформульовані
соціологом питання, які випливають з цілей і завдань дослідження.
З його допомогою можна одержати інформацію, не завжди відображену в
документальних джерелах чи доступну прямому спостереженню. До
опитування вдаються, коли необхідним, а часто і єдиним джерелом
інформації є людина — безпосередній учасник, представник, носій
досліджуваних явища чи процесу. Вербальна (словесна) інформація,
одержана завдяки цьому методові, значно багатша і загалом надійніша,
ніж невербальна, Вона легше піддається кількісному опрацюванню й
аналізу, що дає змогу широко використовувати для цього обчислювальну
техніку. Достоїнством методу опитування є також його універсальність.
Вона полягає в тому, що при опитуванні реєструють і мотиви діяльності
індивідів, і результати їх діяльності. Все це забезпечує методові
опитування переваги, не властиві ні методові спостереження, ні методові
аналізу документів.
При опитуванні надто важлива взаємодія соціолога та опитуваного.
Дослідник втручається у поведінку респондента, що, звичайно, не може не
позначитися на результатах дослідження. Інформація, одержана від
респондентів за допомогою опитування, відображає реальність тільки в
тому аспекті, в якому вона існує в їх свідомості. Тому завжди слід
враховувати можливе спотворення інформації, одержаної методом
опитування, що пов'язано з особливостями процесу відображення різних
сторін соціальної практики у свідомості людей.
Плануючи збір інформації, соціолог повинен врахувати умови, які можуть
впливати на її якість. Однак врахувати всі умови практично неможливо.
Невраховані умови є випадковими чинниками. Наприклад, випадковими
можуть стати місце і обставини проведення опитування. Ступінь
незалежності інформації від впливу випадкових чинників, тобто її
стійкість називається надійністю інформації. Вона залежить від
здатності суб'єкта давати одні й ті ж відповіді на одні й ті ж питання
і визначається незмінністю цих питань і варіантів відповіді на них для
всієї виборної сукупності або кожної іо груп.
Для підвищення надійності інформації соціолог повинен підтримувати
постійними якомога більше умов збору інформації: місцеві обставини
опитування, порядок і формулювання питань та відповідей на них, а також
всі впливи дослідників на респондентів у процесі опитування.
Важливе значення у соціологічному дослідженні має достовірність
одержаної інформації, коли відмінності між людьми за вимірюваною
характеристикою, виявлені в результаті дослідження, відповідають
справжнім відмінностям за цією характеристикою.
Для одержання достовірної інформації необхідно, щоб опитуваний:
а) сприйняв потрібну інформацію;
б) правильно зрозумів її;
в) зміг згадати, якщо необхідно, події минулого;
г) обрав адекватну відповідь на поставлене питання;
д) зміг адекватно втілити відповідь у слова.
Важливо також, щоб опитуваний не тільки міг, але й хотів щиро відповісти на питання.
Якість первинної соціологічної інформації значною мірою залежить від
вимірювального інструменту — соціологічного питальника (бланк інтерв'ю
чи анкета). Критеріями оцінки якості інструментів вимірювання є
стійкість і обґрунтованість.
Стійкість інструменту вимірювання — ступінь відтворення результатів
вимірювання за повторного використання цього інструменту на одній і тій
самій групі і в тих самих умовах.
Обґрунтованість інструменту вимірювання — ступінь відповідності
зареєстрованих у процесі вимірювання характеристик і характеристик, які
планувалось виміряти.
Обґрунтований інструмент вимірювання повинен бути стійким.
Перевірка якості вимірювального інструменту є складною, трудомісткою,
але необхідною процедурою. Інакше неможливо визначити наукову
значущість одержаних за допомогою того чи іншого методу збору первинної
інформації результатів.
Опитування з точки зору достовірності проходить такі основні фази:
а) адаптація;
б) досягнення поставленої мети;
в) зняття напруги.
Кожне опитування починається з фази адаптації, під час якої створюють у
респондента мотивацію до відповіді на запитання і готують його до
дослідження. Фаза адаптації складається із звернення і декількох перших
питань. Звернення — це зав'язка, початок опитування. Щоб респондент
зміг дати потрібну інформацію, необхідно підготувати його до цього:
пояснити зміст питальника, мету опитування, при роботі з анкетою —
правила 'її заповнення, і, поступово ставлячи запитання, підвести його
до теми дослідження. Основне завдання — встановити контакт з
респондентом, «зав'язати розмову». Тому нерідко соціолог формулює
спершу запитання, відповіді на які не дають пов'язаної з темою
дослідження інформації, але залучають опитуваного до розмови.
Сформувати в опитуваних мотивацію до участі у дослідженні — складніше
завдання. Необхідно зацікавити їх, зачепити життєві проблеми.
Формулювання мети дослідження, пояснення можливості використання його
результатів для задоволення потреб респондентів — все це актуалізує
участь в опитуванні, стимулює прагнення респондентів дати достовірну
інформацію.
Однак дослідження не завжди пов'язані з потребами опитуваних. Так, при
опитуванні експертів звернення повинно відповідати таким мотивам
опитуваних, як престижні міркування, прагнення принести користь іншим;
до опитуваного звертаються як до компетентного спеціаліста з
досліджуваної проблеми.
Вагомим фактором, що впливає на істинність одержаної в процесі
опитування інформації, є побоювання респондента, що його відверті
відповіді стануть відомими іншим людям, керівництву і будуть
використані йому на шкоду. Анонімне опитування зменшує вплив цього
фактора і підвищує достовірність соціологічних даних.
Основний зміст другої фази опитування — досягнення поставленої мети,
тобто збір основної інформації, необхідної для вирішення поставлених
завдань. У процесі відповіді на цю частину питальника, особливо якщо
вона велика, зацікавленість у дослідженні може поступово згасати. Для
стимулювання її використовують функціонально-психологічні питання, які
мають нести змістовні навантаження, а зміст їх повинен бути цікавим для
опитуваних. Головна їх мета — зняти втому і підвищити мотивацію
респондентів.
Остання фаза — завершення опитування. Наприкінці питальника вміщують
функціонально-психологічні, «легкі» запитання, які знімають напруження
у респондента і дають змогу йому виявити свої почуття.
Опитування класифікують за різними критеріями. За характером
взаємозв'язків соціолога і респондента опитування поділяють на заочні
(анкетні) і очні (інтерв'ю), кожен з яких має свої різновиди. За
ступенем формалізації — на стандартизовані і нестандартизовані
(вільні). За частотою проведення — на одноразові й багаторазові.
Бувають опитування суцільні і вибіркові. Специфічними видами є
опитування експертів, соціометрія.
|