Праця — основа функціонування та розвитку людського суспільства усіх
соціально-економічних формацій, умова виникнення та існування людства.
Соціальна сутність праці обумовлена кількома чинниками. По-перше, праця
є процесом, який відбувається між людиною і природою, в якому людина
своєю діяльністю опосередковує, регулює та контролює обмін речовин між
собою та природою. По-друге, людина, впливаючи на природу,
використовуючи та змінюючи її для задоволення своїх матеріальних і
духовних потреб, не тільки створює матеріальні та духовні блага, а й
змінює власну природу, розвиває здібності та нахили, виробляє соціальне
необхідні якості, формує себе як особистість. Праця є фундаментом, на
якому базуються соціальні процеси, формуються соціальні відносини. Вона
змінює становище різних груп працівників, формує їх соціальне та
професійне обличчя. В цьому виявляється сутність праці як базового
суспільного процесу.
Праця — не тільки економічна, а й соціологічна категорія. Об'єктом
соціології праці як спеціальної соціологічної теорії є праця як
суспільне значиме явище зі всіма її ознаками, завдяки яким вона
відрізняється від інших суспільних явищ, її предметом є структура та
механізм соціально-трудових відносин, а також соціальні процеси у сфері
праці.
Особливості соціологічного вивчення праці полягають насамперед у
системності (розгляд соціальних і соціально-психологічних явищ, які
відбуваються у процесі праці; в динаміці, зв'язку зі способом життя
людини) та комплексності (проблеми праці завжди розглядають у комплексі
з іншими чинниками, які впливають на трудову діяльність).
|