Соціологія
релігії є галуззю соціології й однією з релігієзнавчих наук. Соціологію
релігії як наукову дисципліну необхідно розглядати в контексті
соціологічного знання і в контексті інших наук про релігію, тобто —
визначити співвідношення соціології і теології, роль і місце серед
інших наук про релігію; враховувати суспільну значущість і гостроту
проблематики, що стосується релігії, починаючи вже з питання про те, чи
може бути релігія предметом наукового вивчення, чи не є соціологічний
аналіз релігії вторгненням в заборонену для нього сферу. Тому має
істотне значення знання про те, як виникла і розвивалася соціологія
релігії, як вона пов'язана з головними напрямами суспільного розвитку,
які її соціально-культурні імплікації і функції як соціального
інституту.
Соціологія релігії — галузь соціології, одна із спеціальних
соціологічних дисциплін, яка вивчає взаємодію релігії та суспільства,
її вплив на соціальну поведінку соціальних спільнот й індивідів.
Соціолог має справу з релігією як соціальним феноменом, він вивчає
релігію як доступну спостереженню, емпіричним засобам дослідження
соціальну поведінку людини (індивідів і груп): як утворюються і
функціонують релігійні групи та інститути; чому вони існують або
припиняють існування; які стосунки між релігійними групами, чому між
ними
виникають конфлікти; що лежить в основі ритуальних дій тощо, Для
соціолога релігійні вірування цікаві й важливі не самі по собі, як,
наприклад, для філософа, Істотне значення для нього має не те, істинні
вони чи хибні, а те, як ці вірування впливають на поведінку людей.
Головне завдання соціолога — виявити мотивацію людських дій. Адже
вірування не обов'язково впливають на поведінку: індивід може стати
членом релігійної групи, не знаючи суті вірувань, яких вона
дотримується. Релігійні інститути, установи, організації можуть
впливати на поведінку людей незалежно від вірувань і навіть всупереч
їм, стимулюючи з тих чи інших причин дії, які суперечать офіційному
вченню. Однак це не заперечує того факту, що соціальна дія — це дія
усвідомлена, тобто в її основі лежать певні соціальні регулятори —
норми, цінності, вірування, очікування тощо. Отже, релігія як предмет
соціологічного аналізу — це сукупність структур, процесів, пов'язаних
із функціонуванням суспільства на різних рівнях, система контролювання
соціальної поведінки. Одна з головних проблем соціології релігії —
визначення того, що належить до поняття «релігія». Об'єктом соціології
релігії як наукової дисципліни є релігія як соціальне явище, її
виникнення, розвиток та місце в духовному житті суспільства.
Соціологія релігії належить до соціологічних теорій середнього рівня.
Вона акумулює емпіричні дані, що характеризують релігію як одну з
соціальних підсистем, і, узагальнюючи ці дані, розробляє її теоретичну
модель в межах загальносоціологічної теорії. Як галузь соціологічної
науки, соціологія релігії використовує вироблені нею поняття і засоби,
без яких неможливе пізнання соціальної реальності як цілісної системи
(група, роль, влада, культура тощо) і окремих соціальних феноменів
(родина, клас, економіка та ін.). Застосування соціологічного
інструментарію і соціологічних засобів при вивченні релігії виправдане
й ефективне передусім для пояснення цього соціального інституту.
Особливість релігії як однієї із соціальних підсистем полягає в тому,
що на основі аналізу релігійного феномена стало можливим виявити
різноманітні загальносоціологічні параметри, визначити підходи і
розробити найважливіші засоби, обґрунтувати зміну парадигм соціального
пізнання. Історія соціології свідчить, що такі видатні вчені, як Е.
Дюркгейм, М. Вебер, Г. Зіммель, Б. Малиновський виступили в своїх
працях водночас і як засновники соціології, і як основоположники
соціології релігії (у концепціях соціального і культурного життя
багатьох, якщо не більшості, соціологів класичної епохи аналіз релігії
посідав центральне місце). |