Главная Каталог статей Полезные ссылки Поиск по сайту Гостевая книга Добавить статью

Меню

Главная arrow Учебные пособия arrow Соціологія - Теремко 

Основні категорії соціальної культури
09.10.2008 г.

До основних категорій соціології культури відносять «норми», «цінності», «ціннісні орієнтації», «зразки поведінки», «зразки діяльності», «менталітет», «інтереси», «соціально-культурне середовище», «інститути культури» тощо.
З перших років життя людина опиняється під впливом домінуючих у суспільстві норм, цінностей, зразків поведінки, соціальних інститутів, за допомогою яких діє культура. Суб'єктом культурної дії є особи, що пристосовуються до культурних зразків, цінностей і моделей, тобто є носіями способу мислення та життя. Скажімо, діти, що ростуть у різних країнах, убирають у себе різні традиції, способи поведінки, користуються різними соціальними можливостями, які, безумовно, не можуть бути однаковими. Навіть у межах одного міста діти з різних сімей, отримавши різне виховання, істотно різняться між собою, тому що перебувають на різних рівнях соціалізації.
Зміст поняття «культура» важко розкрити повно без такої суттєвої категорії, як «цінність». Культурі кожного суспільства, спільноти властиві свої цінності. Поряд з ними існують і загальнолюдські цінності, які забезпечують цілісність соціальних систем, здатність їх до виживання в перехідні періоди. Ієрархія цінностей особистості повинна збігатися із цінностями груп, у межах яких вона життєдіє. Право змінювати або відтворювати нові ціннісні системи належить невеликій кількості людей, які займають особливе становище у групі, або спеціальним соціальним інститутам.
Цінності — це матеріальні предмети, ідеї чи якості, щодо яких індивід або група займають оцінювальну позицію, приписуючи їй особливу роль у житті, відчуваючи необхідність у них, намагаючись оволодіти ними.
Розрізняють декларовані та реальні цінності. Нерідко цінності мають прихований характер. Завдання соціології — виявити, з'ясувати їх зміст за допомогою аналізу вербальної поведінки. Система цінностей обумовлює вибір засобів задоволення потреб та інтересів. Ці категорії доповнюють зміст понять «соціальна дія» та «соціальна поведінка».
Психологія трактує поняття «потреба» як такий стан особи, який виникає за відсутності чогось дуже необхідного для існування та розвитку, що і є джерелом її активності. Сутність цих необхідних речей пов'язана з ціннісними уявленнями, тому деякі вчені ототожнюють поняття «цінності», «інтереси», «потреби». Економічна теорія характеризує потреби як об'єктивно обумовлений суспільними відносинами і свідомий намір людини (або груп людей) досягнути кращих умов життя. Потреба — це більше, ніж досягнення кращих умов життя. Це — установка на дію. Разом з тим — це намір, що підтверджується мотивами й стимулами, це — напрям дії.
Деякі дослідники ототожнюють мотив, стимул, установку, вважаючи їх однотипними елементами потреби. Але це різні характеристики ставлення людини до свого середовища. Характеризуючи напрям дії як суб'єкт-об'єктний чи суб'єкт-суб'єктний процес за допомогою розглянутих вище категорій, можна з'ясувати зв'язок між свідомістю та дією. У філософському аспекті «потреба» — це відображення відносин, які вимагають змін у розподілі функцій, зв'язків. Це поняття відображає стан сторін, які перебувають у суперечливих взаємовідносинах. Структура потреби в даному разі має вигляд сукупності суперечностей між суб'єктом і об'єктом, різними елементами соціальної системи, між соціальним і
особистим.
При дослідженні потреб соціологи фіксують сплетіння суперечностей, рівень розходження інтересів різних груп, шукаючи можливості та засоби їх узгодження. Лише завдяки аналізу таких зв'язків стає можливим вивчення механізму взаємодії матеріальних відносин з політичними, духовними, моральними, відображення того, як ідеї та цінності перетворюються на реальні дії людей, що змінюють структуру суспільних відносин або зв'язків.

 
« Пред.   След. »