09.10.2008 г. |
Функціоналізм — один із головних напрямів в американській соціології
після Другої світової війни. Вперше ідеї про функціональний принцип в
осмисленні суспільства постали у працях О. Конта і Г. Спенсера. Так,
соціальна статика Конта спиралася на принцип, за яким інститути,
вірування, моральні цінності суспільства взаємопов'язані і становлять
одне ціле. Пояснити будь-яке явище можна, описавши закон його
співіснування з іншими явищами. Спенсер використовував функціональні
аналогії між процесами в людському організмі й суспільстві. Соціологія
Дюркгейма була заснована на визнанні того, що суспільство володіє
власною, незалежною від людей реальністю; що це не просто ідеальне
буття, а система активних сил, «друга природа»; що пояснення
соціального життя треба шукати у властивостях самого суспільства.
Функціональні аспекти розвитку суспільства, соціальних явищ розробляли
англійський соціолог А. Рад-кліфф-Браун (1881—1955) та американець
польського походження В. Малиновський (1884—1942). Цікаву систему
функціонального тлумачення суспільства виробили американські соціологи
Толкотт Парсонс (1902—1979) і Роберт Мертон (нар. в 1910 р.). Головне
завдання соціології, на їхню думку, полягає у вивченні механізмів і
структур, які забезпечують сталість соціальної системи.
Функціоналізм часто поєднували із структурним аналізом. Тому в
соціологічній літературі вони постають як єдина
структурно-функціональна теорія і як окремі функціо-налістичні та
структуралістичні концепції. Існують суттєві відмінності між
структурно-функціональним підходом як теорією і як методом соціального
дослідження. |