Визначення предмета і об’єкта соціології
Термін «соціологія» походить від латинського слова (суспільство) та
грецького «Іоgos» (слово, вчення). У буквальному розумінні соціологія —
наука про суспільство. Намагання пізнати, осмислити суспільство,
виразити своє ставлення до нього супроводжувало людство на всіх етапах
його історії.
Поняття «соціологія» введене до наукового вжитку французьким філософом
Огюстом Кантом (1798—1857) у 30-х роках XIX ст. Соціологію він мислив
як науку, тотожну суспільствознавству, яке об'єднувало в собі всі
галузі знань про суспільство. Філософія Конта отримала назву
«позитивізм». Проголошена ним «позитивна філософія» зводилася до
простого нагромадження загальних висновків окремих наук. Цей самий
принцип поширювався Контом і на соціологію, роль якої він убачав у
спостереженні, описі й систематизації фактів, процесів суспільного
життя. Філософське їх осмислення принципово заперечував як «схоластику»
й «метафізику».
Точка зору Конта на соціологію панувала до кінця XIX ст. Наприкінці XIX
— на початку XX ст. у наукових дослідженнях суспільства поряд з
економічним, демографічним, правовим та іншими аспектами став
виокремлюватися й соціальний. Відповідно звужувався предмет соціології,
обмежуючись вивченням соціальних сторін суспільного розвитку.
Першим, хто дав «вузьке» трактування соціології як науки, був Еміль
Дюркгейм (1858—1917) — французький соціолог і філософ, який створив так
звану французьку соціологічну школу. З його ім'ям пов'язаний перехід
соціології від науки, тотожної суспільствознавству, до науки,
зосередженої на вивченні соціальних процесів та соціальних явищ
суспільного життя, тобто самостійної науки, яка межує з іншими
суспільними науками — історією, філософією, політекономією тощо.
Розходження в поглядах на соціологію як науку не вдалося подолати й
донині. Відомо до 100 визначень соціології, запропонованих
найвідомішими спеціалістами у цій галузі. Не вщухають і дискусії щодо
предмета соціології. Одна з них велася на сторінках часописів
колишнього Радянського Союзу в 60—90-ті роки і мала значною мірою
ідеологічний характер. Вона була пов'язана з ідеологічними соціальними
замовленнями, які впливали на соціологічну науку. На початку 90-х років
під впливом нових соціальних запитів і у зв'язку з розвитком
національної соціології пріоритет при виборі ключових понять соціології
віддається «соціальним спільнотам». Усі визначення зводяться до того,
що соціологія тлумачиться як наука про соціальні спільноти,
становлення, функціонування й розвиток яких відбувається у певних
соціальних системах з притаманними їм соціальною структурою та
характером суспільних відносин. Певну специфіку мають подібні дискусії
в пострадянських державах. Вона полягає передусім у тому, що
трактування предмета соціології тісно пов'язується з трансформацією
політичної системи.
У попередніх трактуваннях предмета соціології підкреслювався
об'єктивний характер соціологічної дійсності, культивувалася ідея
об'єктивної закономірності, об'єктивного характеру соціальної структури
суспільства, акцентувалась увага на розмежуванні відображеного й
відображаючого, об'єктивного та суб'єктивного чинників первинного і
вторинного порядку, до яких зараховували ідеологію і всю надбудову.
Нині переважає позиція активістської соціології, яка в трактуванні її
предмета на перше місце висуває активний фактор у соціальних відносинах
— суб'єкт дії, дійову особу, виділяючи поняття соціальної спільноти як
основоположної категорії соціологічного аналізу. Деякі автори
дотримуються думки, що соціологія — наука про соціальні відносини.
Інші, пропонуючи істотні уточнення в трактуванні поняття «соціальні
відносини», вважають, що соціологія повинна не тільки
сконцентрувати свої зусилля на аналізі суб'єктів історичної дії, а й
стати знаряддям освіти широких верств населення, інструментом
самопізнання суспільства та людини.
Заслуговують уваги міркування, згідно з якими при з'ясуванні предмета
соціології необхідно враховувати філософську орієнтацію науки; прогрес
наукових знань, рівень соціологічної думки; культурно-історичні
традиції суспільства; постійно змінювані потреби суспільства.
Предмет і об'єкт соціології, як і будь-якої науки, не тотожні, оскільки
об'єктом науки є все, на що спрямоване відповідне дослідження, а
предметом — окремі аспекти, властивості, відносини, які становлять
об'єкт конкретного дослідження. Один і той самий об'єкт може вивчатися
різними науками, предмет — завжди чітко окреслює сферу й мету
дослідження.
Сучасне тлумачення предмета соціології повинно враховувати особливості
даного етапу соціологічного пізнання, передусім те, що соціологія є
специфічним науковим знанням про суспільство, яке відрізняється від
інших суспільних наук і має свій самостійний предмет.
Соціологія - наука про становлення, розвиток і функціонування
суспільства, соціальних спільнот, соціальних відносин і соціальних
процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.
Будучи нефілософською наукою, спираючись на узагальнення соціальних
фактів, соціологія визначає свій предмет на рівні макротеоретичного
аналізу. Вона тісно пов'язана з соціально-філософським рівнем знань.
Окрім загальнотеоретичного осмислення свого предмета, соціологія
охоплює низку соціологічних теорій, предмет яких — вивчення особливих
станів і форм буття соціальних спільнот: соціальної структури,
культури, соціальних інститутів і організацій, особистості, а також
процесів соціалізації індивідів у соціальних спільнотах.
Як наука про соціальні спільноти, соціологія досліджує масові соціальні
процеси і поведінку, стани і форми соціальної взаємодії та соціальних
взаємозв'язків людей, що утворюють соціальні спільноти.
У всіх висвітлених проекціях на передньому плані — особистість. Але
соціологія розглядає її не крізь призму індивідуально неповторних
властивостей та якостей (це предмет психології), а з позиції її
соціально-типових рис як суб'єкта розвитку суспільства. Іншими словами,
в соціології особистість — не тільки частинка малої контактної групи, а
й типовий представник певної великої соціальної групи, носій
властивих цій групі норм, традицій, цінностей, поглядів і відносин.
Соціологія вивчає як індивідуально-неповторні особистості, так і
соціальні типи.
Людина як сукупність усіх суспільних відносин керується у своїй
поведінці передусім соціальне набутими нормами. На цих засадах і
формуються відносини не за родинним зв'язком і знайомством, а згідно зі
сформованими соціальними цінностями, правилами, законами.
Не обминуло це й соціологію. Специфіка соціологічного знання полягає в
тому, що об'єкт соціологічного пізнання не збігається і не може
збігатися з певним конкретним явищем суспільного життя (наприклад,
форми територіальної спільності), навіть явищем суто соціальним
(групова взаємодія), бо цей об'єкт може бути вичленований із
об'єктивної реальності та класифікований у різних аспектах.
Загалом об'єктом соціологічного пізнання є сукупність соціальних
зв'язків і соціальних відносин. Оскільки ці зв'язки і відносини у
кожному конкретному соціальному об'єкті завжди організовані особливим
чином, об'єкт соціологічного пізнання виступає тільки як соціальна
система.
Об'єкт соціологічного дослідження — певна соціальна дійсність, яка
потребує вивчення відповідно до мети дослідження та його аналізу
(соціальні спільноти, соціальні суб'єкти, соціальні процеси у їх
конкретному стані та взаємодії тощо).
|